АСПІРАНТУРА (франц. aspirant < лат. aspirans — той, що прагне до чогось) — форма підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації у вищих навчальних закладах ІІІ або ІV рівня акредитації, прирівняних до них закладах післядипломної освіти та в наукових установах, які мають висококваліфіковані науково-педагогічні та наукові кадри, сучасну науково-дослідну, експериментальну та матеріальну базу. А. створює умови для безперервної освіти, підвищення науково-педагогічної та наукової кваліфікації і здобуття наукового ступеня кандидата наук. Порядок підготовки через А. визначає КМУ. До А. за науковими спеціальностями з фармацевтичних наук на конкурсній основі приймаються особи, які мають вищу фармацевтичну освіту і кваліфікацію спеціаліста чи магістра. Особи, які мають диплом спеціаліста з кваліфікацією «провізор», «клінічний провізор», до аспірантури приймаються після закінчення інтернатури відповідного провізорського фаху. Навчання в А. здійснюється за кошти Державного бюджету України, юридичних або фізичних осіб. Термін навчання в А. з відривом від виробництва не перевищує 3 років, а А. без відриву від виробництва — 4 років. Вступники до А. складають вступні іспити з філософії, іноземної мови, спеціальності аспірантури, української мови (для громадян України) в обсязі навчальних програм для вищих навчальних закладів ІV рівня акредитації. На підставі результатів вступних іспитів до А. приймальна комісія приймає рішення щодо кожного вступника. Статус аспіранта (лат. aspirans — той, що до чогось прагне) має особа з вищою освітою і кваліфікацією спеціаліста або магістра, яка готується до наукової або науково-педагогічної діяльності та зарахована на навчання до аспірантури. Аспіранту одночасно з його зарахуванням призначається науковий керівник, як правило, доктор наук або за рішенням ученої ради, як виняток, кандидат наук. Науковий керівник аспіранта здійснює наукове керівництво роботою над дисертацією, контролює виконання затвердженого ним індивідуального плану та несе особисту відповідальність за якісне написання аспірантом дисертації. Взаємозобов’язання аспіранта, підготовка якого здійснюється за державним замовленням, та вищого навчального закладу (наукової установи) визначаються в типовій угоді. Аспірант працює за індивідуальним планом, який передбачає роботу над кандидатською дисертацією, складання кандидатських іспитів з філософії, іноземної мови, іспит з наукової спеціальності аспірантури, у разі необхідності — додаткових іспитів, а також педагогічну практику. Аспірантам, які зараховані до А. з відривом від виробництва за державним замовленням, виплачується державна стипендія. Аспірант звітує про виконання індивідуального плану не менше ніж 2 рази на рік на засіданні кафедри, лабораторії та щорічно атестується науковим керівником. За результатами атестації відповідним наказом керівника вищого навчального закладу (наукової установи) аспірант переводиться на наступний рік навчання або відраховується. А. вважається успішно закінченою, якщо виконаний індивідуальний план, дисертація захищена або подана до спеціалізованої вченої ради. Аспірант, який успішно захистив кандидатську дисертацію до закінчення терміну навчання в А., вважається таким, що повністю виконав індивідуальний план роботи, і відраховується з аспірантури з дня захисту дисертації. Особа, яка має вищу освіту і кваліфікацію спеціаліста або магістра та працює над дисертацією на здобуття наукового ступеня кандидата наук поза аспірантурою, має статус здобувача. Самостійна робота над дисертацією є однією з форм підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів. Порядок підготовки здобувачів визначається КМУ. Здобувач прикріплюється до вищого навчального закладу (наукової установи), які мають аспірантуру з відповідної спеціальності, з метою підготовки та захисту кандидатської дисертації, а також для поглибленого теоретичного вивчення філософії, іноземної мови та спеціальних дисциплін, складання кандидатських іспитів на термін до п’яти років. Здобувач, який успішно поєднує виробничу або педагогічну діяльність з науковою роботою, може одержати творчу відпустку згідно із законодавством України. Науковий ступінь кандидата наук присуджується спеціалізованою вченою радою на підставі публічного захисту кандидатської дисертації особі, яка має вищу освіту, та затверджується Вищою атестаційною комісією (ВАК) України. Порядок присудження наукового ступеня кандидата наук визначається КМУ.
Постанова КМУ «Про затвердження Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів» від 01.03.1999 р. № 309; Постанова КМУ «Про затвердження Положення про порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань України» від 20.05.1992 р. № 257; Український педагогічний словник. — К., 1997; Юридична енциклопедія. У 6 т. / За ред. Ю.С. Шемчушенка. — К., 1998 — Т. 1; Закон України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 р. № 2984-III.